Священик інфулатів Людвік Рутина був найстарішим священиком Львівської архієпархії. В Україні його називали живим пам’ятником Польщі та віри. Помер 93-річний священик 11 грудня 2011 року, його похорон відбувся 16 грудня 2010 року в К Здзежин-Козле.
Сім’я Бучача стала сиротою, якому він був вірним до кінця життя. Цей видатний поляк і Кресовяк спочивали біля стіни церкви св. Зигмунда і Святої Сілезької Ядвіги в К-лєдзежин-Козле. У пам’яті нащадків він залишиться, як незламний священик, люблячий свої родинні сайти, заради яких варто пожертвувати навіть старістю свого життя. Священик Людвік Рутіна був нагороджений премією ECCE HOMO, за те, що присвятив своє життя Богові і людям та за вселенську підтримку примирення між народами.
У травні 1991 року здійснилася мрія завищеного священика Людвіка Рутина. З рук кардинала Мар’яна Яворського ординарія Львівської єпархії отримав номінацію служити священиком парафіяльного священика в Бучачі. Це було надзвичайне повернення до рідного краю, до місця народження. Після досягнення пенсійного віку, за згодою Опольського звичайного архієпископа Альфона Носсола, колишнього парафіяльного священика. Зигмунта в К. dzierzyn-Ko munle, який народився в Підзамечеку біля Бучача, отримав дозвіл на подолу. Спочатку вони вирушили до Кшемієнець на заміну священика Марцяна Трофимяка, якого назвали єпископом Ходзюцької єпархії, але ця заміна була хвилинною, це був лише етап перед подальшою мандрівкою.
Бучач чекав на свого пастуха. Тут же розпочалася реконструкція красивої, барокової церкви Богоматері Скаплерзни. Сьогодні цей храм, заснований Потоцькими, приваблює віруючих не тільки з міста. Запрошує в інтер’єр, оновлений з гордим написом над головним входом: “Д.О.М. Бажаючи, щоб Потоцький Пілав мав три хрести цілими, Дім Хреста на Божественній славі. A.D. 1763”.
Удостоєний вже тут на Подолі званням надувного, священик Людвік Рутина став деканом Бучацько-Чортовського, охоплюючи площу не набагато меншу за наше воєводство. Протягом усього свого перебування на Подолі священичий декан служив з відданістю своїм вірним, проїжджаючи дорогами між церквами, дуже віддаленими одна від одної, знаючи, що всюди, де там чекали пастора, мешканці так прагнуть зв’язатися з приером Св, хто розуміє, слухає і підтримує їх у складних умовах української реальності. Багато часу і зусиль було витрачено роботами по реконструкції старих польських католицьких церков, а їх було чимало в районі – занедбаних, спустошених, але не забутих вірними.
Завдяки ентузіазму католиків з містечок і сіл деканату Бучача-Чорткув, а також при добротній матеріальній підтримці колишніх мешканців цих земель були створені церкви – починаючи з 1991 року, фактично заново – у ФБ наступні міста: Buczacz, Tribuchowce, Golden Creek, Старе Петликовце, Порчова, Зелені губи, Коропєц. Богослужіння вже відбуваються скрізь. Цю роботу визнають українці, здійснюючи паломництво до деканату знаменитої святині Марії в Зарваниці. Греко-католики зі своїми священиками заходять в оновлену церкву в Pytlikowce Starych і моляться разом з католиками – це найпрекрасніший шлях до взаєморозуміння і взаєморозуміння. Ця жвава діяльність Бучацько-Чорткувського деканату знайшла своє відлуння за межами України.
Єжи Дуда. #55. Голос бичанців. No4, 2005 (вул. 2-5)
