Я сам родом з Теребовлі, невеличкого містечка, якому дуже-дуже багато років. Колишній уже районний центр, який межує з Буцацьким, також, на жаль, уже колишнім райцентром. Дуже добре пам’ятаю старовинний Бучач, де неодноразово виступав, багато разів проїжджав через це прекрасне, красиве, історичне місто. У свій час робив це частіше, коли ще не було об’їзної дороги. Тепер же, їдучи на Івано-Франківщину, Бучач бачу рідше. Багато там у мене друзів: і Вітя Гребеньовський, і Петро Гадз зі своїми красивими садами, красивими яблуньками. У нас, на Західній Україні повсюдно хороші люди, а Бучач хочу відмітити особливо. Усім, дай Боже, щастя, добра, Божого благословення. І — Слава Україні!
Сльози, історія та яблуневі сади: чим вразила Бучаччина під час літературного туру Андрія Чобота
Днями на Тернопільщині відбулася серія емоційних літературних зустрічей за участю письменника Андрія Чобота та головного героя його книги Миколи В’юка. Тур охопив місто Бучач та сусідню Трибухівську громаду, залишивши по собі глибокі враження як у Читати далі
