Ще одне місце на Бучаччині, де почуваєшся добре… (c. Беремяни фото та відео)
Ще одне місце на Бучаччині, де почуваєшся добре… #ДністровськийКаньйон #Беремяни #ЧервонаГора – написала Світлана Борак.
Ще одне місце на Бучаччині, де почуваєшся добре… #ДністровськийКаньйон #Беремяни #ЧервонаГора – написала Світлана Борак.
Сідає сонце, прийде ніч. Розтане сніг і буде літо. Так минають дні, змінюються пори року, біжать роки і навіть цілі століття. Скільки всього бачив на своєму віку наш замок, а скільки ще побачить.І ця мить, що на світлинах, вже також історія. Тетяна Енгельберг
Подивіться, пані і панове, чергову, але не останню серію серіалу третього сезону про нашу блогерську подорож Тернопіллям! Вона про дуже цікаве містечко-БУЧАЧ!!! Коли я був юним,то вважав що жити можна тільки у столиці, бо навіть такі обласні центри як Полтава і Черкаси, де я служив у свої 20- 22 молоді Читати далі
Публікація зроблена за матеріалами Бучацький краєзнавчий музей
“Добрий, морозний, засніжений ранок у Губині” – написав Іван Демянчук
14 вересня 1983 року відбувся прорив ґрунтової дамби Стебницького хвостосховища. Величезна маса висококонцентрованої ропи та твердих відходів, крізь річку Солоницю, ринула в річку Тисменицю й далі в Дністер. Це був селевий потік з потужним гідравлічним напором, з сумарною масою викиду понад 5 млн тонн (з Вікіпедії). «Я працював Читати далі
Фото весняного Бучача появилися на сторінці Бучацький краєзнавчий музей
Село розташувалося на другій річковій терасі лівого берега Дністра. Поблизу Губина виявлено археологічні пам’ятки пізнього палеоліту, культури кулястих амфор та давньоруської культури. Перша писемна згадка — 1560 року. Діяли українські товариства «Січ», «Сокіл», «Луг», кооператива. У 1930-ті роки населення Губина перевищувало 1200 осіб: українці — 80 %, євреї — 15 % та інші — 5 %. Після Другої світової війни чисельність населення різко впала до 450 жителів. Багато мешканців Читати далі
Тетяна Левицька поширила казкові фото зимового Бучача. Дивимося і насолоджуємося.
Авітаміноз думок. Ви помітили, що ближче до завершення зими ми, по аналогії з ведмедями, впадаємо у якусь «сплячку»? Особисто мене зима морально вимотує. Відсутність тепла, кольорів висушують фантазію у -40. Хочеться весни, струмків, бруньок, коротких спідниць та іскри!))А зараз, декілька кадрів зимового міста. Так, на пам‘ять… Я не буду сумувати!)