“Доступність та належна якість публічних послуг забезпечується шляхом оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на різних рівнях адміністративно-територіального устрою за принципами субсидіарності та децентралізації”.
Ану, хто з першого разу зрозумів смисл цитати – підніміть руки! Мда… негусто… читаємо ще раз! Не допомогло? Так отож…
Цитата вище – з “Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні”, з апломбом представленої Прем’єр міністром України Арсенієм Яценюком з трибуни Верховної Ради України 01-го квітня 2014 року (яка іронія… а може так і було задумано…)
Саму Концепцію та розроблений на її основі Закон “Про добровільне об’єднання територіальних громад” не зачіпаю, то окрема розмова. Зараз просто приклад з життя.
Умова задачі. Ви проживаєте в багатоквартирному будинку, ну, скажімо в такому, в якому я знімав квартиру в Тернополі – типова 9-поверхова панелька з чотирма під’їздами. На вашій сходовій площадці перегоріла лампочка. Питання: хто і як має вирішити цю проблему.
Розглянемо варіанти.
0. Ніхто нічого не вирішує, всі ходять потемки, купують ліхтарики, клянуть ЖЕК, міську владу та Президента України.
1. Ви із сусідами по поверху домовляєтесь, що купуєте та вкручуєте лампочку по черзі.
1а. Обираєте з-поміж себе толкового мужика, скидаєтесь йому по 5 грн з квартири щомісячно, і він вирішує питання зіпсованих лампочок на вашій площадці.
2. Зрозумівши, що проблема характерна не тільки для вашої площадки, але й для всіх 9-ти площадок вашого під’їзду, скликаєте загальні збори, приймаєте рішення про щомісячний збір по 5 грн з кожної квартири на лампочки, обираєте з-поміж себе толкового мужика і делегуєте йому вирішення цього питання в межах всього під’їзду.
3. В межах всього будинку.
4. ВРУ приймає Закон, згідно якого питання заміни лампочок належить до виключної компетенції органів місцевого самоврядування і вирішується на пленарних засіданнях міської ради. Самовільна заміна карається штрафами.
5. Районної ради.
6. Обласної ради.
7. ВРУ при формуванні річного Державного бюджету України передбачає кошти на лампочки та роботи з їх заміни, Кабмін в межах виділених асигнувань, відповідно до прийнятого “Порядку заміни лампочок в будинках громадського житлового фонду” розподіляє кошти по регіонах України, безпосередньо рішення приймаються місцевими державними адміністраціями.
Посміялись? Ну, я спеціально використав гротеск для кращого розуміння ситуації.
Так от. Пункт 7 – це надмірна централізація влади, тоталітаризм та авторитаризм.
Пункти 4-6 – краще, але все одно невиправдана централізація.
Пункти 1-3 – оптимально, причому:
Пункт 1 – це і є максимальна ДЕцентралізація за принципом субсидіарності. Бо:
Субсидіарність – це принцип управління, відповідно до якого прийняття управлінських рішень відбувається на найнижчому рівні, на якому воно взагалі є можливим та ефективним. І тільки якщо місцеві спільноти не можуть впоратись (не хочуть, не вміють, не мають ресурсів чи повноважень), то вирішення таких питань передається на вищий управлінський рівень.
Пункт 0 – сучасна Україна.
Для чого я це все вам розказую? Та дідько його знає… принаймні відтепер знаєте ще одне розумне слово…