Рома́ник Йосафа́т Васи́ль (21 червня 1919, Лисків — 14 січня 2007, Варшава) — український греко-католицький священик–василіянин, протоігумен, генеральний вікарій для греко-католиків північної частини Польщі у 1981—1989 рр.
Василь Романик навчався у Місійному інституті отців Василіян у Бучачі. 16 серпня 1934 р. вступив до Василіянського Чину. Тут отримав монаше ім’я Йосафат. Перші чернечі обіти склав 31 березня 1936 р. Згодом продовжував філософсько–богословські студії, які закінчив 1944 р. Довічні обіти склав 13 вересня 1942 р. в Крехові. 20 грудня 1942 р. отримав дияконські, а 27 грудня 1942 р., у Львові — ієрейські свячення (святитель — єпископ Микита Будка).
Після свячень перебував у Добромильському, згодом у Варшавському, а відтак у Кристинопільському василіянських монастирях. Після встановлення нових кордонів Польщі з СРСР у листопаді 1947 р. переїхав до Адамполя (Володавський повіт), де виконував обов’язки капелана в римо-католицькому жіночому монастирі сестер служебниць. З 1947 року також розпочав навчання в Люблінському католицькому університеті, які завершив ліценціатом з богослов’я. По завершенні студій переїхав до Варшавського василіянського монастиря. У 1953—1954 рр. був парафіяльним вікарієм римо-католицької парафії у Валчі, а в 1957—1965 рр. — вікарієм у Старому Курові. Допомагав також у душпастирстві греко-католиків у Круклянках (1964—1965). У 1966—1977 рр. був вікарієм греко-католицької парафії при Варшавському василіянському монастирі, а згодом (1977—1982) — її адміністратором. У 1979—1982 рр. здійснював душпастирську обслугу греко-католиків у Ольштині. 19 серпня 1965 р. призначений протоархимандричим делегатом для отців Василіян у Польщі. Це завдання він виконував до 1983 р., коли був обраний першим протоігуменом новоутвореної василіянської віце-провінції в Польщі.
22 грудня 1981 р. примас Польщі призначив о. Йосафата Романика своїм генеральним вікарієм для греко-католиків неофіційного північного вікаріату Польщі. Це завдання він виконував до 1989 р., тобто до хіротонії греко-католицького єпископа Івана Мартиняка (пізніше — митрополита). У 1989—1994 рр. душпастирював у Колобжеґу, де був настоятелем місцевого василіянського осідку і душпастирем греко-католиків. Після повернення до Варшави у 1994—1999 рр. виконував обов’язки духівника і сповідника студентів василіянської семінарії і надавав душпастирську обслугу греко-католикам варшавської парафії. 26 червня 1990 р. відзначений папською медаллю «Pro Ecclesia et Pontifice». У 1999 р. переведений до василіянського монастиря в Перемишлі, де був сповідником і духівником василіянських студентів. Переклав на українську мову документи беатифікаційного і канонізаційного процесу св. Йосафата Кунцевича.
Ієромонах Йосафат Романик помер 14 січня 2007 р., після важкої хвороби, в лікарні Кардіологічного інституту у Варшаві. 22 січня 2007 р. був похований у гробниці отців Василіян на кладовищі Брудно (Варшава).