«Молода печаль, котики вербові У твоїх очах, у моєму слові. Ти скажи, промов ніжними устами, Може це любов ходить поміж нами?..»Вадим Крищенко: «У середині та другій половині 1970-их Мареничі зробили справжню революцію в українській пісні. Відступили і Софія Ротару, і Василь Зінкевич, і Назарій Яремчук…» «Коли писав з Олександром Злотником Читати далі
Й досі мені важко повірити, що я, Андрій Миколайчук, — працівник дитячого садка №8 міста Умань Черкаської області, переміг з піснею «Підпільник Кіндрат» на обласному відбірковому конкурсі, здобув право виступити на першому Всеукраїнському пісенному фестивалі «Червона рута» у вересні 1989 року, в Чернівцях. Відверто кажучи, спершу навіть злякався. Я ж Читати далі
”Ой смереко, Розкажи мені, смереко,Чом ростеш ти так далеко, Чарівна моя смереко?..”Пісню ”Ой смереко” Любомир Яким я написав ще 1969 року, хоч її й досі приписують народові Як правило, з піснями відбуваються видозміни через колективну творчість у географічному розвої. В кожному селі одна й та ж пісня співається по–своєму. Щось Читати далі
Я сам родом з Теребовлі, невеличкого містечка, якому дуже-дуже багато років. Колишній уже районний центр, який межує з Буцацьким, також, на жаль, уже колишнім райцентром. Дуже добре пам’ятаю старовинний Бучач, де неодноразово виступав, багато разів проїжджав через це прекрасне, красиве, історичне місто. У свій час робив це частіше, коли ще Читати далі
Із усіх критиків найбільш великий, найгеніальніший, найбільш непогрішимий — час”. Саме він підтвердив, що недаремно прості люди дали йому ще за життя ймення “народного генерала”. Як не дивно, народ полюбив його за те, що пропрацювавши в міліції і сягнувши найвищих висот, Роман Олександрович Подсаднюк міліціонером (в розумінні радянського чиновника, якого Читати далі
«А верба над грай–водою — Наша пісня, наша доля. Хай завжди мене верба Та й додому поверта…» Для тих, хто пам’ятає, як українську вербу оспівували на початку 1970-их. Повсюдно і без акценту. Юрій Рибчинський: “Не раз траплялися випадки, коли зверхність росіян зашкалювала, вони казали, що не розуміють нашої мови. Це Читати далі
Надзвичайно важко нині бути молодим, важче, ніж у всі попередні роки, хоча це ніколи не було настільки легко, як властиво думати: так, нелегко знайти зміст життя та віру і твердо боротися за них весь свій вік. Кажуть, непростий нині час. Непростий для того, хто внутрішньо схибив. А коли в людині Читати далі
«П’ятилітній написав я свої перші вірші. Від туги за батьком. Сталося так: мій батько поїхав кудись у справах, я тужив за ним і склав вірші. Відтоді склав я чимало віршів, та від них не лишилось нічого. Батьківська оселя, де лишив я цілу кімнату рукописів, згоріла за першої війни, й з Читати далі
Андрій Дмитрович Гнатюк: «Батька немає майже п’ять років. Ніхто не телефонує, ніхто нічого не просить, ніхто нічим не цікавиться… Так, ніби Дмитра Гнатюка не було в житті українців…» Дмитро Михайлович Гнатюк (28 березня 1925 — 29 квітня 2016, з інтерв’ю квітня 2014 року): «Живу тим же, що й наш багатостраждальний Читати далі
«Летять, ніби чайки, і дні, і ночі В синю даль, В синю даль, А серце мені шепоче: — Кинь печаль. — Кинь печаль. Ген сонце у хвилях заграло, І радість витає навкруг! Наче в світі не стало, Наче в світі не стало Наче в світі не стало Розлук…»Пісню, якій сповнилося Читати далі