Побутує думка, що “судові рішення потрібно не коментувати, а виконувати”. Однак, інколи українські суди “видають на-гора” такі юридичні перли, що просто неможливо їх не прокоментувати, причому з широким використанням всього розмаїття народної лексики, в основному нелітературної…

Сьогодні буду розглядати під мікроскопом нещодавню Постанову Верховного Суду (ВС) у касаційному провадженні стосовно балансоутримання житлового фонду м. Дніпропетровська, опубліковану 2-го січня 2020 року.

Суть справи простими словами

Наприкінці липня 2016 року Дніпропетровська міськрада (далі – ДМР) приймає рішення «Про визначення балансоутримувачів житлового фонду комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська», яким передає деякі багатоквартирки міста “на баланс” КП “Жилсервіс-6” та КП “Жилсервіс-15”. В серпні цього ж року ряд небайдужих, освічених жителів цих будинків на пару з ГО “Громадяни Дніпропетровщини” подають позов до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати вказане рішення, аргументуючи позовні вимоги тим, що ДМР не мала повноважень передавати майно приватної форми власності “на баланс” комунальним підприємствам. Рівно через два тижні суд першої інстанції приймає цілком правове та законне рішення (Постанову), яким повністю задовольняє позов.

Проте, ДМР не здається, подає апеляцію, правильно мотивує суддів, і в грудні 2016 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд скасовує постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська та приймає нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову!

Позивачі роблять свій наступний крок, і Верховний Суд у червні 2019 року приймає до провадження їхню касаційну скаргу…

Не буду розглядати

всю мотивувальну частину Постанови, але ті пункти оцінки ВС, які геть пробивають юридичне дно, все ж препарую…

Отже, 

49. При цьому, у ч.2 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції на момент виникнення спірних відносин) від 01.07.2004 № 1952-IV встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

50. В свою чергу, у п.1 ч.1 ст.4 вказаного Закону передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право власності.

51. Отже, право власності на нерухоме майно (у т.ч. і право співвласників/осіб на багатоквартирний будинок), і, як наслідок, право розпорядження цим майном, виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Висновок, неприпустимий навіть для студента-трієчника юрфаку. НеШановна колегія суддів КАС чомусь забула про існування рішення Конституційного суду України № 4-рп/2004, яким, у тому числі, встановлено, що:

Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону (2482-12), стають об’єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом – свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій.

Зауважу, що КСУ розглядає право власності на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків у нерозривному зв’язку з правом власності на конструктивні елементи таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т. ін.).

Таким чином, маячня сивої кобили висновок ВС про обов’язковість державної реєстрації права спільної власності співвласників на спільне майно багатоквартирного будинку грубо суперечить рішенням КСУ № 4-рп/2004 та № 14-рп/2011. Насправді таке право власності державній реєстрації не підлягає, воно є похідним від права власності на квартиру чи нежитлове приміщення БКБ, виникає одночасно з ним і засвідчується одним документом.

52. При цьому чинним законодавством (Порядком списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженим Постановою КМУ від 20.04.2016 № 301, та Постановою КМУ від 11.10.2002 № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку») визначена певна процедура передачі нерухомого майна (багатоквартирних будинків) з комунальної власності у приватну, яка, зокрема, передбачає проведення зборів співвласників або ОСББ (за його створення) з питання наявності згоди на прийняття у спільну власність даного майна, звернення до органів місцевого самоврядування з відповідним повідомленням про проведення таких зборів та із заявою про виведення майна з комунальної власності, створення комісії та складання акту приймання-передач майна тощо.

53. Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачами не було надано будь-яких доказів дотримання зазначеної вище процедури.

В цьому місці я трохи не подавився повітрям від здивування. Що, серйозно? Ви, ідіоти досвідчені юристи, дійсно вважаєте, що передача майна з балансу на баланс означає перехід права власності на нього??? З якого перепою З яких норм права ви зробили такий висновок???

А вас не бентежить той факт, що норми вищезазначених Постанов КМУ взаємно виключні – одна передбачає “передачу з балансу на баланс”, інша – “списання з балансу“?

Така темпоральна горизонтальна правова колізія (бє-бє) виникла тому, що Кабмін вкотре забив болт на нормативку не встиг виконати норму ЗУ №417, яка зобов’язувала його привести свої акти у відповідність із Законом до 01.01.2016 року, тому Постанова №1251 була скасована аж у вересні 2018 року!

Однак, саме по собі одночасне існування колізуючих норм не є катастрофою; загальним колізійним темпоральним принципом, що використовується для подолання таких колізій, є правило, згідно з яким наступний НПА з того ж питання скасовує дію попередніх. Тому аргумент ВС щодо недодержання процедури передачі майна БКБ “з балансу на баланс” є неправомірним та нікчемним.

Мушу вкотре зупинитися на питанні:

А чому ж взагалі приватне майно досі перебуває на балансах КП?

До переходу на Національні стандарти бухгалтерського обліку підприємство – балансоутримувач житлового фонду –  фактично не мало права списувати приватизовані квартири з балансу.

Так, згідно з Інструкцією Мінфіну з бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів від 24.07.97 р. №159, рух і наявність приватизованих квартир у багатоквартирному будинку, не переданих на баланс товариства квартировласників, слід було відображати на спеціальному субрахунку 01/3 “Приватизований житловий фонд” (п. 7 Інструкції). Аналогічна вимога була в п. 2.3 Інструкції про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства, затвердженої Наказом Мінфіну від 18.08.95 р. №139: “У разі приватизації окремих квартир в об’єктах житлового фонду їх вартість з балансу не списується і до передачі на баланс товариству або об’єднанню індивідуальних власників квартир відображається на субрахунку 3 “Приватизований житловий фонд” рахунка 01 “Основні засоби”.

На сьогодні, як відомо, ці обидва документи втратили чинність: Інструкція про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту – згідно з наказом Мінфіну від 25.02.2000 р. №39, а Інструкція №159 – згідно з наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. №92 (причому остання – з 01.07.2000 р.). Принаймні до 01.07.2000 р., поки діяла Інструкція №159, вимоги щодо відображення приватизованого житла на балансі підприємства до передачі його на баланс товариства власників квартир залишались чинними.

З дати набрання чинності П(С)БО 7 “Основні засоби” (01.07.2000 р.) ситуація змінилася.

Щодо житла цей стандарт не містить ні вимоги відображення такого активу на балансі, ні заборони такого відображення. Очевидно, важливо визначити, чи є приватизовані квартири активом підприємства. Так, згідно з п. 4 П(С)БО 7: “Основні засоби – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товару, надання послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше року)”.

Виходячи з такого визначення основних засобів можна зробити висновок, що законодавчих підстав продовжувати відображення приватизованого житла на балансі підприємства – його колишнього власника з 1-го липня 2000-го року немає (фактично воно не є для підприємства активом).

Тому багатоквартирний будинок (спільне майно багатоквартирного будинку) не є об’єктом права власності підприємства, а відтак списується з балансу не внаслідок безоплатної передачі, продажу, а з причин невiдповiдностi критерiям визнання активом (тобто без переходу права власності), як і зазначено в Листі Мінрегіону від 17 листопада 2016 року “Щодо списання багатоквартирних будинків з балансу”!

Відтак, відображення приватизованого житла (квартир та/чи багатоквартирних будинків) на балансах комунальних (чи приватних) обслуговуючих організацій на сьогодні є абсолютно незаконним і підлягає негайному виправленню шляхом його списання. Шкода, що законодавець не встановив чіткого терміну для його проведення; маса проблем щодо розпорядження спільним майном БКБ, щодо призначення управителів та виконавців житлово-комунальних послуг із наступними судовими позовами зникли би як явище.

Додам: 10-го грудня 2017 року набула чинності нова редакція ЗУ “Про житлово-комунальні послуги”, якою поняття “балансоутримувач/балансоутримання житлового фонду” взагалі виведено за межі правового поля України.

Судді колегії КАС не знали про існування вищезазначених норм законодавства в силу вкрай низької професійної підготовки? Чи просто “прикрили очі”, бо так того вимагала комунальна мафія ситуація? Питання риторичні…

Йдемо далі…

54. Водночас, відповідачем надано апеляційній інстанції довідку з доданням переліку багатоквартирних будинків Індустріального та Соборного районів, згідно якої у Реєстрі об’єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська, станом на 25.11.2016, значаться житлові будинки (квартири), які перебувають на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району згідно з додатком 1, та на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Жовтневого району згідно з додатком 2.

55. Зазначена обставина спростовує доводи касатора про те, що відповідачем не надано жодних доказів перебування багатоквартирних будинків, які вказані у додатку до оскаржуваного рішення Дніпропетровської міськради від 27.07.2016 № 32/12, на праві комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська.

Альо, гараж! Ви там в сосну впилялися?

Щойно стверджували, що право власності на нерухоме майно підлягає обов’язковій державній реєстрації, а тут вже раптом приймаєте якусь нікчемну писульку з переліком будинків як доказ їх перебування в комунальній власності??? Замість витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно??? А який правовий статус та юридична сила так званого “Реєстру об’єктів права комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська”? Які Закони України регламентують його існування? Не ганьбились би, панове судді, таким правовим нігілізмом; і мова навіть не про вашу особисту “честь” – її й так немає, але ви такими “перлами” ганьбите всю систему судоустрою України, підриваєте її авторитет та довіру громадян…

56. Стосовно визначення спірним рішенням тимчасових виконавців послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій до проведення конкурсу на визначення виконавців зазначених послуг колегія суддів зазначає наступне.

57. Згідно абз.1, 3 п.5 ст.13 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 417 у разі, якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об`єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок… У період від оголошення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку до моменту визначення переможців конкурсу і укладення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій продовжують надавати у відповідних багатоквартирних будинках виконавці таких послуг, які надавали відповідні послуги до початку проведення конкурсу.

58. З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначив, що… призначення спірним рішенням тимчасових виконавців послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій КП “Жилсервіс-6” ДМР та КП “Жилсервіс-15” ДМР до проведення конкурсу на визначення виконавців зазначених послуг не суперечить приписам чинного законодавства.

А от на мою думку – суперечить. Бо з матеріалів справи ну ніяк не вбачається, що ДМР оголосила конкурс з призначення управителів багатоквартирних будинків у встановленому Законом порядку, тому використання як правової підстави для продовження надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій абзацу 3 п.5 ст.13 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 417 вважаю неправомірним. І в даній ситуації насправді слід використовувати п.4 ст.13 Прикінцевих та Перехідних положень, згідно якого дійсно послуги з утримання такого будинку надає суб’єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим Законом, але протягом не більше одного року із дня набрання чинності, тобто максимум до 1-го липня 2016 року! Далі або мешканці самостійно визначаються з виконавцем, або звертаються в орган місцевого самоврядування з проханням визначити виконавця послуг на конкурсних засадах.

Короткий висновок

Внаслідок ігнорування та грубого перекручення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду чинних на момент виникнення спірних правовідносин норм законодавства України, у тому числі рішень Конституційного суду України:

  • багатоквартирні будинки м. Дніпра продовжують незаконно “перебувати на балансі” комунальних підприємств;
  • тому жителі цих будинків (співвласники) фактично позбавлені можливості самостійно обирати виконавців житлово-комунальних послуг;
  • тому вказані КП незаконно збивають бабло з лохів обслуговують ці будинки;
  • а реально послуги з утримання спільного майна багатоквартирних будинків або не надаються взагалі, або надаються в далеко не повному обсязі…

Питаєте до чого тут черепно-мозкова травма?

4-го січня 2020 року в Дніпрі стався інцидент – виходячи з під’їзду власного багатоквартирного будинку №55 по вул. Шухевича, жителька провалилася у підвал разом з обломками плити перекриття.

З місця пригоди постраждалу забрала бригада швидкої медичної допомоги. В результаті – закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку та кілька швів на голові.

Ще минулого року жителі будинку зверталися в КП “Жилсервіс-2” (аналог КП “Жилсервіс-6 та -15 з касаційного провадження вище, утримує “на балансі” житловий фонд та обслуговує його на тих самих правових підставах, тобто без оних взагалі) з приводу аварійного стану плити, приїжджала “експертна комісія”, проводила огляд… втім, більше ніяких дій після цього не було, що, зрештою, і призвело до нещасного випадку.

З нещодавніх аналогій можна пригадати обвали будинків у Дрогобичі, Чернівцях, та десятки подібних випадків по всій Україні, в тому числі – з людськими жертвами.

Ситуація загрозлива. За офіційною інформацією Мінрегіону, на кінець 2017 року в Україні більше 50% житлового фонду застаріло і потребувало реконструкції, а 7,5% (75 млн м кв) і зовсім були непридатні для життя. За іншими даними – більше 60% багатоквартирних будинків потребують капітального ремонту, більше 20% інженерних мереж знаходяться в аварійному стані.

І нічого не зміниться, допоки існує байдужість та безвідповідальність мешканців (співвласників) багатоквартирних будинків, а українська Феміда стоїть на сторожі інтересів комунальної мафії…