Іван Йосафат Скрутень (24 лютого 1894, с. Пархач, нині Межиріччя, Сокальський район — 12 жовтня 1951, Рим) — український церковний діяч, василіянин, історик Церкви, визначний проповідник, дійсний член НТШ. Розпочав видавати «Записки Чина св. Василія Великого».
Життєпис
Народився 24 лютого 1894 року в с. Пархач, нині Межиріччя, Сокальський район, Львівська область, Україна. Батько — Стефан, селянин, мати — дружина батька Парасковія, з дому Мали(і)цька.
Освіту розпочав у Бучацькій державній гімназії. 18 серпня 1909 року вступив до новіціяту в Крехівському монастирі. Перші обіти склав 30 квітня 1911 року, після чого виїхав навчатись до Австрії та Риму. Вищу оствіту здобув у Римі й Відні. 28 серпня 1916 року склав вічні обіти.
20 жовтня 1918 року отримав священниче рукоположення. Душпастирювати почав під час українсько-польської війни у Галичині, проживав тоді у львівському монастирі св. Онуфрія.
У 1921–1924 — редактор журналу «Поступ», згодом «Записок Чину св. Василія Великого», співредактор газети «Нива», журналу «Богословія» тощо; професор (з 1928) філософії у Греко-Католицькій Богословській Академії у Львові. Член-засновник Богословського Наукового Товариства (1923), дійсний член НТШ (з 1930).
19 січня 1940 року отримав дозвіл на виїзд зі Львова. У 1940—1949 роках — у Німеччині, пізніше в Римі, де став духівником Української папської колегії святого Йосафата.
Матеріал вільної енциклопедії 24.02.2023 року 14:00
Статтю започаткував Maksym Ye
Вагомий вклад в розвиток статті вніс Дмитро Логуш